9 березня 1814 рік.
В похилій хаті край села,
Над ставом чистим і прозорим
Життя Тарасику дала
Кріпачка-мати, вбита горем.
Він був сином мужика- і став володарем у царстві духа.
Він був кріпаком- і став велетнем у царстві людської культури.
Він був самоуком і вказав нові, світлі і вільні шляхи професорам і книжним ученим.
В історії назавжди залишаються імена, які з гордістю вимовляє, пам’ятає і шанує людство. У перші березневі дні ми знову згадуємо великого сина нашого народу – Тараса Григоровича Шевченка.
Тарас Шевченко… Геній, мислитель, пророк. Людина незвичайної долі й незвичайного таланту, що здобула світову славу.
Нині ми проводимо свято ,аби не просто вшанувати пам’ять поета, але й відчути, як через його твори проходить любов до України, народу, рідної мови.
Іван Франко писав про Шевченка: “Я не знаю в світовій літературі поета, який би став таким послідовним, таким гарячим, таким свідомим оборонцем за права жінки на повне і людське життя”.
У Липчанівському ліцеї серед учнів 9-11 класів пройшла конференція ” Провісник долі України “, присвячена 210-річчю з дня народження великого геніального поета та письменника Тараса Григоровича Шевченка.