15 лютого – День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав

“Ти вічний біль, Афганістан,

Ти – наш неспокій.

І не злічить глибоких ран

В борні жорсткій.

І не злічить сліз матерів,дружин, дітей –

Не всі вернулися сини із тих ночей…”

 

15 лютого в Україні відзначають День вшанування учасників бойових дій на територіях інших держав. День вшанування учасників бойових дій на території інших держав встановлений Указом Президента України в 2004 році та приурочений до завершення виведення військ колишнього СРСР з території Афганістану 15 лютого 1989 року.

Війна в Афганістані розпочалась 25 грудня 1979 і тривала майже 10 років – до 15 лютого 1989 року. Це був збройний конфлікт, у якому брали учать війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів.

Початок війни на території Афганістану зумовлений захопленням влади Хафізуллом Аміном. Він заарештував та вбив тогочасного прем’єр-міністра Демократичної республіки Афганістан Нур Мухамеда Таракі.

Хафізулла Амін вів репресивну політику в країні. І розправлявся з усіма, кому це не подобалося. Новий керівник держави та його політика не влаштовували і Радянський Союз.

25 грудня 1979 року почали введення радянських військ до Афганістану трьома напрямками: Кушка – Шинданд – Кандагар, Термез –Кундуз – Кабул, Хорог – Файзабад. Десант висаджували на аеродромах Кабулу, Баграму та Кандагару. Вторгнення військ на територію чужої держави, Кремль назвав «введенням обмеженого контингенту радянських військ на підтримку дружнього афганського народу».

Через два дні після вторгнення, спецпідрозділи Головного розвідувального управління та Комітету держбезпеки СРСР штурмом захопили палац Хафізулла Аміна. Останнього разом із родиною там і вбили.За підтримки військ Радянського Союзу, генеральним секретарем Народно-демократичної партії Афганістану став Бабрак Кармаль. Для СРСР він став лояльнішою заміною Хазіфулла Аміна.

Між урядовою армією Демократичної Республікі Афганістан, якою тепер керував Кармаль, та моджахедами (озброєною опозицією) виникла боротьба за владу в країні. Останніх підтримували США, деякі європейські країни-члени НАТО та спецслужби Пакистану.

Рядянський Союз замовчував участь своїх громадян у війні в Афганістані. А військові, які поверталися на батьківщину, підписували документи про нерозголошення.

Військовослужбовців Радянської Армії (основний склад – це ті, хто проходив строкову службу у віці 18-20 років) у наказовому порядку відправляли на війну. На совісті керівництва СРСР – загибель, поранення, хвороби та зламані долі тисяч людей. За офіційними даними, втрати Радянської Армії за 10 років війни склали 14 427 осіб. Жертвами «афганської» війни також стали, за різними підрахунками, від 1-го до 1,5 мільйонів цивільних мешканців цієї країни.

Через війну в Афганістані пройшли близько 160 тисяч українців, з яких загинули 2 тисячі 378 осіб, за іншими даними – понад 3 тисячі, 72 пропали безвісти або потрапили у полон, 8 тисяч були поранені, а 5 тисяч отримали інвалідність.

Афганська війна безжально перекреслила тисячі молодих життів, понівечила долі. Минають роки, та й досі не притупилися душевні страждання від втрат у рідних, у військових, які бережуть пам’ять про події тих років та своїх бойових побратимів.
Афганістан залишив гіркий слід в серцях українців. Ми жили й вірили,що то були останні кровопролитні часи, але ж ні …російсько-українська війна знову ятрить рани гіркими втратами, слізьми та нескінченним болем ,а деякі з воїнів-інтернаціоналістів ще з 2014 року стали на захисті нашої держави.Вони завжди були і залишаються прикладом людської відданості, героїзму та мужності. Вони знають справжню ціну війни і миру та усвідомлюють власну відповідальність за долю прийдешніх поколінь.
Низько схиляємо голови перед пам’яттю солдатів та офіцерів, які віддали життя під час виконання військового обов’язку. Висловлюємо глибоку шану й вдячність бійцям, які й сьогодні боронять цілісність і незалежність України.
ВІЧНА ПАМ’ЯТЬ ЗАГИБЛИМ. ЧЕСТЬ І СЛАВА ЖИВИМ ГЕРОЯМ!